ВIРШI З НАГОДИ

ДРУЗІ!

Одна з важливих подій ще з минулого тижня відбувається (з періодичними перервами) в одному з районних судів столиці. Подія ця від самого початку мала значний суспільний резонанс, тож обминути її увагою було складно. Отож!

***
Вмовкли журналісти галасливі,
У ротах не яд, а шоколад.
Ми із вами все-таки щасливі,
Бо в країні в нас панує лад!

Ми не мусим правдоньки шукати,
Наобум ходить туди-сюди.
Є в нас прокурори, адвокати,
Врешті-решт на це в нас є суди.

За гріхи покара є й розгрішення.
(Й ти безгрішним станеш аж тоді!)
У суді вже є готове рішення,
В течці, між паперів у судді.

Українці - люди добрі й щирі.
В цьому наша споконвічна суть.
Ми не мочим ворогів в сортирі.
Є у нас на це Печерський суд!

ДРУЗІ!

Літо-2011 вже повноправно вступило у свої права. На канікули та у відпустки збираються і прості смертні, і народні обранці, а також інші сильні світу сього. На перешкоді намагаються стати усякі дрібні непорозуміння - але з ними дають собі ради спраглі відпочинку громадяни. Тож за підсумками тижня минулого зродились ось такі рядки:

РАДІСНИЙ ВІРШ

Хтось ще може не помітив,
Як чудово все у нас!
Вже надворі справжнє літо,
Час надходить на релакс.

Все слабке і недолуге
Відпада, мов лишаї,
І летять народу слуги
В теплі й затишні краї.

З ними разом в піднебессі,
Їхні дочки та сини,
І своїх високих пенсій
Не зрікаються вони.

Ми торуєм шлях невтомно,
Як держава між держав.
От якби ще з-за кордону
Нам ніхто не заважав.

Знов собаки розбрехались –
Не інакше, заздрять нам.
Freedom House, Freedom House
Ти чого на нас погнав?

Вам сюди не треба лізти,
Й виставлять себе на сміх.
В нас пускають журналістів
Майже скрізь і майже всіх.

В нас тут можна теліпати
Всім доступним язиком
І не треба пам’ятати,
Зветься як який закон!

ДРУЗІ!

Надзвичайно приємно, що наш сайт відвідується такими небайдужими й соціально активними особистостями. Два останні вірші - про вихід в люди нашого гаранта, і про селище поблизу столиці, в якому він (гарант) мешкає - викликали відгук у ваших творчих серцях. Ось кілька цитат, котрі підкруслюють вашу колективну непересічну креативність (або ж креативну непересічність):

Лариса Островська:

По вулиці ходило
щасливе крокодило
Воно, воно
скромнеє було!

Аліса Журавльова:

Він не гуляв -
він лише вийшов - і був затиснений у кут
його лиш скромність врятувала:
ще б пару кроків - і капут

Лулу Лопес:

Що розказать тобі про Межигір'я?
то дуже дивний і химерний край
можливо, саме там, за тим парканом
сховався він - земний маленький рай
та не пускають - так казали люди
рабів до раю...

Все не знають паничі,-
й не зняти їм з очей тої полуди, -
що у земному раї живучи
даремно в церкві лоба розбивати,
усмішки і троянди розсипати
та з ближнього всі жили витягати
Кінець таки прийде, "як тать в ночі"

ЩИРА ПОДЯКА ВСІМ ПРОЦИТОВАНИМ, А ТАКОЖ НЕПРОЦИТОВАНИМ!
ТВОРЧІСТЬ ОШЛЯХЕТНЮЄ! ПОСПІШАЙМО ТВОРИТИ!

ДРУЗІ!

Події, що розгорнулись у елітному селищі під Києвом на День Журналіста, й досі жваво обговорюються громадськістю. Тож не можна було оминути цю тему своєю увагою. І ось результат:

СЕЛИЩЕ МРІЙ

Люблять в Межигір’я з’їздить журналісти –
Квіточок понюхати, тортика поїсти.

Приязний і щирий, і завжди їм радий
Голова місцевої селищної ради.

А іще з-за брами, де чигає варта,
Вилітають чорні представницькі авта.

Вітер над капотами прапорці полоще,
І сидить в тих автах наше найдорожче!

Благодать струмує з нього, й там вона найближча.
Мрію я побачити дороге обличчя.

Кину-но мазюкати віршами папір я,
Переїду жити теж у Межигір’я!

ХТО ЩЕ З ВАС МРІЄ ПРО ЩОСЬ ПОДІБНЕ?

ДРУЗІ!

Подія, що сколихнула суспільну свідомість - вихід до народу керівника держави. Про це вже говорилося чимало, та все ж тема ця занадто важлива, щоб не обговорити її ще й у віршах. Отож:

ВІРШ ПРО ВИХІД В ЛЮДИ

Гуляв столицею… ну майже
Простий, звичайний чоловік.
Щоправда, кілька суперважів
Усе ж ішли неподалік.

Він буть хотів інкогніто,
Щоб не пізнав його ніхто.
Та все ж про це дізнались,
Роззяви позбігались!

Тримаючи пристойність,
Балакали про скромність,
Питався люди притомний:
«Чому такий ви скромний»?

Хоч журналістський диктофон –
Це зрадник електронний,
Й насправді крикнув гегемон:
«Чому такий ви стрьомний»?

Як хочеш буть інкогніто –
Вдягай невидиме пальто!

* Примітка - у слові "інкогніто" наголос просимо ставити на останньому складі. Така ото примха автора.

ДРУЗІ!

Не можна не порадіти тому одностайному почуттю обурення, котре опанувало нашими (точніше - вашими) серцями, душами і мізками у відповідь на звістку про негідну поведінку високопосадовця світового рівня. Йдеться, звісно ж, про сексуальні посягання екс-голови МВФ до бідолашної покоївки у нью-йоркському готелі.

Варвара Степаненко, як справжня українська жінка-берегиня, висловилась влучно і точно. Так точно, що не процитувати її твору просто не можна. З нього і почнемо:

Журналісти танцюють канкан -
попався, акула Строс-Кан!
Жовтіють-рясніють у СМІ заголовки:
французу не помогла "розпальцовка"
Думав, що світом правлять лиш "мані"
та не врахував нюансу з жінками!
До скону сидітиме в камері сам -
даремно "шерше" безкоштовних "ля фам"!

Шановна Лулу Лопес пішла далі, й пронизала тверезим поглядом подальші кроки адміністрації готелю після означеного вище стресу:

У "Софітелі"-
нью-йоркськім отелі
радіє народ-
змінили дрес-код!
Не спровокують
спіднички, панчішки-
у штанях тепер
покоївчині ніжки!

А в Україні
в святійшім Кабміні
засудили в дрес-коді
у штанях жінок:
лише сукні й спідниці!
і з маків вінок...

А от добродій Лесик Короткий збився на осуд окремих особистостей - причому навіть не причетних до обговорюваного інциденту:

Ой, який же молодець
наш моторний Ірванець!
У Нью-Йорку побував,
Свічку в номері тримав -
все детально описав:
Про колготки і про Кани,
про первезії Строс-Кана...
Ну чому той нечестивець
Не чиновник-українець?

З-під пера Cali Kusu вийшли дещо узагальнюючі рядки:

Радо вітають у клубі фатальнім
Строс-Кана сеньйор Берлусконі,
Клінтон, Поланські і Моше Кацав:
бачать femme - забувають закони!

А от пані Лариса Островська окинула зором всі втрачені перспективи нездалого залицяльника:

Павутину липку і підступну
Сплітали Москва і Париж…
Знали вони з Андруховича
Про ніжність, пристрасть і ніж…
Відрізали для Домініка
В президенти величну путь.
Пристрасть – то страшна сила,-
Сотні кар’єр скосила!
А ніжність… Про ніжність забудь!

ВЕЛИЧЕЗНА ВСІМ ПОДЯКА - ЗА ОСУД І РОЗУМІННЯ! ГЕТЬ ЛАПИ МВФ ВІД ПОКОЇВОК!

ДРУЗІ!

Ця новина без перебільшення сколихнула увесь цивілізований світ. І відгуком на цю подію стали ці можливо різкі, проте небайдужі і зболені рядки:

***
Зразу волю дав рукам.
Всюди гладив і стискав.
Обіцяв нові колготки.
Обіцяв білет до Канн.
Ну такий уже мерзотник
Хтивий дядечко Строс Кан!

Але ж дівка-покоївка
В третю зміну з понеділка,
І робота нелегка.
Тож вона не бачить сенсу
В мимолітних митях сексу,
Що його Строс Кан шука.

Тож не ту за ціль обрав
Попирач жіночих прав.
Ну чому та покоївка
І була не українка?
Зараз мали б ми кредити,
І ніяких карних справ...

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО ОСУДУ НЕСТРИМАНОГО ФРАНЦУЗА!

ДРУЗІ!

Ось яка віршована казкова історія написалася!

КАЗКА ПРО ЗЕРЕНЦЕ

Є у світі рослина, гречка зветься вона.
Не росте, бо примхлива, на вкраїнських ланах.

Лиш в казковім Китаї, ген, де звивистий шлях,
Диво-гречка зростає на далеких полях.

Через цілу планету її треба везти -
Через гори Тибету, прикордонні пости...

Найдорожче у світі, найцінніше воно -
Те маленьке, тендітне, те гречане зерно!

ЧИ ХТОСЬ ХОЧЕ ПРОДОВЖИТИ КАЗОЧКУ?

ДРУЗІ!

Затяжна цьогорічна прохолода знервує кого хочеш. Ось і серце ведучого рубрики не витримало, й на папір лягли отакі ось вистраждані рядки:

В ЧЕКАННІ ТЕПЛА

Дощ холодний з неба рине.
Ну коли ж уже таки
Увікнеться Україна,
І роздягнуться жінки?

Щоб у лави опозицій
Всі незгодні відповзли,
Й повні жмені інвестицій
Іноземці привезли.

Але варто розуміти -
Золоті минуть деньки,
Як подме осінній вітер
І одягнуться жінки!..

ДРУЗІ!

Несподівані недружні висловлювання президента дружньої країни не залишили байдужими наших постійних читачів-дописувачів. Шановна Cali Kusu, дарма що є представницею іншої культури, однією з перших виступила на захист нашої національної честі та гідності:

Це не образи, реально - це жах:
паразити мерзенні у них в головах!
Дифлофос не врятує, та й дустове мило,
Вихід один - лоботомія

Окрім глибоко правдивих і справедливих думок, виражених у цих рядках, не можна також не відзначити цікаві пошуки в цірині техніки віршування - рима "мило-лоботомія" заслговує на те, щоб бути внесеню до чергового видання словника українських рим.

Дещо більш оптимістично дивиться на стан речей шановна Варвара Степаненко:

Кажуть, якщо сняться
воші-
Нападуть невдовзі
гроші
Бацька правий,-
браво, віва!-
Влада дійсно в нас
вошива!

Щодо матеріальних статків нашої влади - то, мабуть, воно і справді так є. Лишилось дочекатися чергового обнародування їхніх декларацій.

Нова наша авторка - Аліса Журавльова - демонструє певну обізнаність в біології, зокрема у тій її галузі, яка досліджує екзотичні створіння:

"В Україні влада - вошива!",-
ці слова завдали невимовної муки
бо воші - то членистоногі,
а у владі у нас -членисторукі.

А невтомна революціонерка Лулу Лопес просто вибухла ось таким викривальним текстом:

Діагноз страшний і невтішний -
ПРдикульоз!
Не волай, народе, це смішно -
не зарадить ні МОЗ, ані ВОЗ...
не зарадить,
бо "влада" і "Рада"
в Україні римується - "зрада":
з радості хоч би не з'їхати з глузду-
взяли, й запустили козлів у капусту!
Нерада нам влада...
ПРодажна,
вінтажна,
та все ще тиражна.
Нахабна,
цинічна,-
вона все ж не вічна!
Якщо й не вошива, -
гнила та червива -
занадто брехлива!
З оскалом звірячим -
це видно всім зрячим...

Народе, не нидвій,
не плач так тужливо,-
умий свої очі,
умий своє тіло!
Істоти бридкі,
що кров твою п'ють,
люблять нечисте,
лиш в бруді живуть...

ТОЖ МИ ЩИРО ДЯКУЄМО ШАНОВНИМ ДАМАМ ЗА ЇХНЮ НЕБАЙДУЖІСТЬ І ПАЛКІ СЕРЦЯ, СПОВНЕНІ СПІВЧУТТЯ Й ЖАГИ ПОЗИТИВНИХ ЗМІН!
(Ведуться переговори про переклад окремих текстів нашої рубрики на білоруську мову).

Упродовж останніх кількох днів серед подій, які сколихнули свідомість, була й зухвала заява керівника (буцімто!) дружньої і братської сусідньої держави. Жоден справжній патріот не має права залишити її поза увагою. Відгукнутись просто необхідно - хоча б ось так:

ВІДПОВІДЬ ЧУЖОМУ ПРЕЗИДЕНТОВІ

Перед Єговою, Буддою й Шівою
Я владу свою не назвав би вошивою!

Вони після спільних засідань з Кабміном
Усі протираються керосином.

На зустріч йдучи з журналістом-громилом,
Ретельно миються дустовим милом,

А поздоровавшись з америкосом,
Прискають тіло усе дихлофосом.

Тому ви облиште манеру цю свинську!
Шукайте вошивих у себе, у Мінську!!!

ОСЬ ТАК!

Ось такі рядки народились в передчутті й очікуванні:

***
Здається, що спасіння вже нема,
Та раптом знову хор небесний гряне,
Пощезнуть безнадія і пітьма,
Й на сході сонце випливе багряне.

Ні перемога не бува навік,
Ані також поразка і руїна.
Промовимо ж, як робим це щорік:
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!

Можливо, звучить дещо пафосно - та все ж чекаємо відгуків!

ДРУЗІ!

"Тиждень останній ввікаю ящик - і чую слова,
які колись десь і чулись,та впевненості нема..."
-
такими оце рядками розпочав шановний Лесик Короткий свого опуса, присвяченого "космічній" тематиці. Ну а далі автор піддає ретельному поетичному аналізові більшість "космічних" феноменів нашого сьогодення, починаючи від колишнього столичного очільника. Слова "Білка" і "Стрілка" у його інтерпретації теж набувають іншого, актуальнішого значення. Ну а у фіналі пан Короткий доходить глибокого і символічного висновку:

Кажуть, ми щось святкуємо,
Півстоліття, як хтось полетів...
так люди постійно літають
Зустрічаймо краще птахів!

Шановна Варвара Степаненко теж поставилась до завдання серйозно, відсепарувавши справжні космічні досягнення України від несправжніх. Їй у тон створила перший свій текст і шановна Лулу Лопес, та вже в наступному пості почуття гумору в сеньйори Лопес таки взяло гору над здоровим глуздом:

Герой для нас - не Гагарін,
а космонавт Береговий!
Не злітав би - й "данецкій парєнь"
не був би у нас головний...

Вийшло і дотепно, і правдиво. Як то кажуть сьогоднішні просунуті юзери: респект!

З під пера Cali Kusu вийшли ось які описово-художні рядки:

Як у «Арсеналі» та й музики грали,
Дату відмічали – гостей зустрічали!

Переливаючись, шугали авта -
Завітав сусід - прем’єр.
І на шлемі в космонавта
Сяє ясно - «СССР».

... Посміхавсь з ікон Гагарін,
Держрезерв надав пшеницю,
Дивні визирали тварі,
Закували Че у крицю.

… Українки мутували
Й врятували Всесвіт весь,
І палає кольорами
«Конец света». Все, кінець?

… Козаченько десь на Марсі
На бандурі мрійно гра,
Бродять люди в дивнім трансі,
В космос всім давно пора.

Отака от «Одіссея».
Мозок, витримаєш це?

Головне – в центральній залі
Грізно височить яйце!
І сіяє ясно «ЙО-лка»,-
А отож, надія є!
(У яйці, можливо, голка?)

Владу – в космос: Хай живе!

Прямо тобі журналістський репортаж у віршах про відзначення 12 квітня в Києві.

А для оптимістичного завершення цілковито підходять рядки шановної Лариси Островської - бо саме вони найбільш відповідають заданій редактором тематиці. Отож, після того, як "Наш також нам сказав "Поїхали!" і сів у свій гелікоптер":

- Космос, космос!
Я - ЯнукОвоч!
Чи видно з небес Межигір'я?
Корти, басейни, котеджі, кортежі
й прекрасне страусів пір'я?

З юності я у космос залюблений,
мрії мої - неземні...
...і земні!
В Всесвіті я -
лиш піщинка загублена...
Зате Межигір'я належить мені!

Не перевелись, як бачимо, іще таланти в нашому Інтернет-просторі. ЩИРЕ СПАСИБІ УСІМ!

Наступне завдання - найближчим часом!

ДРУЗІ!

Певні проблеми, котрі виникли через зміни якихось там Інтернет-параметрів, уже, на щастя, позаду. Тож ми продовжуємо наше щоденне життя, і як то казав один письменник: "Ані дня без рядка". Попередні наші з вами спроби були щораз успішнішими, тож хочеться вірити, що доля й надалі нам сприятиме. В канун Дня космонавтики іншої теми для оспівування й бути не може - і ось які рядки народилися з цього приводу:

ДО 12 КВІТНЯ 2011 РОКУ

Пора та, темна і понура,
Все ж народила кілька свят.
Ось і польоту з Байконура
Також минає п ятдесят.

Пройшло пів-віку - й не помітили,
Бо вже сьогодні, вже тепер
Наш також нам сказав: "Поїхали",
І сів у свій гелікоптер...

Тож розчохлюйте пера, поети!

ДРУЗІ!

Дещо дивно було читати ось такі рядки шановного нашого Лесика Короткого:

Весна...
Розцвітуть каштани
І роздягнуться жінки...
Друзі, а може не варто
кликати: "Весно, прийди!"?!

Невже хтось може не бажати швидшого приходу весни зараз, коли у другій половині березня температура не піднімається вище +5? Будемо вважати це простим непорозумінням...

Тим часом з бажаннями у нас і справді не все так просто. За повідомленнями соціологічних служб, які провели відповідні опитування, майже половина громадян України (коло 47 %) хотіли б повернення радянських часів порядків. Це і дивно, і - скажімо чесно - неприємно й небезпечно.

Тож з цього приводу народились ось такі рядки:

Дядечко випимший з пикою дикою
Нас ще маленьких гойдав-колисав.
Чи не тому дехто й досі мугикає
Пісеньку "Back in the USSR"?

Хай допекли метушня і марноти,
Але невже ж бо по справжньому вам
Хочеться знову оце повернути
Черги за маслом, ГУЛАГ і Афган?

Мрії подібні плекати даремно!
Знов не складеться з кісток динозавр.
Будуть крутити лиш в рубриці "ретро"
Пісеньку "Back in the USSR"...

НАЗУСТРІЧ ВЕСНІ

Рік у зимі жити нам вже набридло!
Трохи дістали вже ці холоди!
Може, давайте, всі разом і крикнемо:
Весно, ну де ти? Весно, прийди!

Нас хомутали зими хомутинники,
Нили табачники: "Діло табак!"
Переведем за два тижні годинники
Зразу в майбутнє, хто не слабак!

Хай вони далі владою граються,
Хай все густішають їхні ряди...
Всупереч дійсності й їхній реальності,
Весно, прийди!
Весно, прийди!

Ну що? Є міркування з цього приводу? Чекаємо на них!

ДРУЗІ!

Ось так непомітно і збігла зима 2010-2011 років. За вікнами березень, і температура потрохи підіймається догори. Ну принаймні, вище нуля. Тим часом кінець лютого ознаменувався спілкуванням Гаранта з народом, а також іншими знаменним подіями. Щодо розмови з електоратом - то тут активність наших дописувачів була відповідною, і процитувати маємо що: від мінімалізму Лулу Лопес:

...довести
до ручки,
довести до ніжки,
доки не лишаться
копитця і ріжки!

І до виваженого, навіть дещо "пропрезидентського" коментаря шановного Валеріана Тарасенка:

Яма глибока,як не волати,
Але за рік її не подолати.
Треба створити певні умови,
Саме про це і точилась розмова.

Виступ звичайний для цього формату,
Все офіцйно, тобто без мату.
Повна відвертість ще в недостачі,
Звідси і вади у передачі.

Також цікавим є погляд шановної Варвари Степаненко, в якому приховано аллюзію до останніх здобутків індустрії Голлівуду:

Уся завмерла Україна
на двісті сорок три хвилини
"Король говорить"!
Чудо! "Оскар"!
Хай живе!
Хай править
"жестко" -
Все - на благо, для народу,
бо народ на це дав згоду!

Ну а попередня, ще від 16 лютого тема - про футбол - також не лишила байдужими декотрих респондентів. Зокрема, шановний добродій Лесик Короткий відгукнувся на поновлення матчів Європейських кубків, одразу ж поставивши під сумнів саму ідею заголовка (про аполітичність футболу, як гри):

Футбол у нас аполітичний?
Я прошу Вас, не смішіть!
Реально й конкретно практичний,
до олігархів дотичний...
А втім, "ящик" є? Увікніть!

Пан Валеріан Тарасенко також не захотів стояти осторонь. Його рядки не тільки коментують те, що вже сталось, але й містять напутні слова для політиків:

Нас всех переполняют чувства,
Сначала пару слов о грустном.
На что похож был "Металлист"?
На то что прячет банный лист!

"Шахтёр" и "Рома"-здесь нормально.
И результат- не аномальный.
На выезде аж три шара!
Респект и громкое "Ура!"

"Динамо"- здесь сплошной кураж,
Красиво сделан "Бешекташ"
На "выпердос" им путь прямой,
А мы почти в одной восьмой.

Теперь на лаврах не лежать,
И обязательно дожать.
А игрокам на политполе,
Играть хотя бы как в футболе!

І безперечним шедевром (без перебільшення та іронії) виглядає вірш нашої шановної Лулу Лопес, у якому окрім футболу вчувається ще багато пережитого й переосмисленого:

Я, зазвичай, оптимістка- до сказу!
Та є одна річ: я не вірю в футбол...

Я не вірю,
що одиннадцять хлопців, -
більшість з яких
навіть не українці,
більшості з них
на пенсію - в тридцять,
більшості з них -
до самого скону
перед дощем чи на зміну погоди
слухати голоси -
глухі голоси давніх травм,-
не вірю, що ці
одиннадцять хлопців
за пару годин на зеленому полі
здатні здобути більшої слави
чим сорок із лишком мільйонів
громадян України-держави...

Також доволі доречним фіналом звучать слова пані Лариси Островської - про необхідність чистої гри. Чи бодай про елементарне вміння:

Не впаде нам слава з неба,
Слави-манни не чекай -
у футбола грати треба!
Сам не вмієш?
Вболівай!

ТОЖ НАША ГРА ПРОДОВЖУЄТЬСЯ, ДРУЗІ!
ОЛЕ-ОЛЕ-ОЛЕ!!!

ДРУЗІ!
Саме сьогодні ми всі матимемо нагоду поспілкуватися телефонічно з керівником нашої держави. Втім, боюся, що додзвонитися буде нелегко. Тому все, що я особисто хотів би сказати Вікторові Федоровичу, вміщаю нижче, оформленим у кілька віршованих рядків. Закликаю всіх чинити так само!

Наш Президенте, любий Гаранте!
Ви нас ведете, тож Вас обирати
Будемо й далі (якщо ви не проти)
Разом недолю і біди бороти!

Ми Вам бажаємо доброї форми,
Щоб завершити врешті реформи!

Ми Вас безмежно усі поважаєм,
І через те щиросердно бажаєм
З нами долати круті Еверести,
Вести нас, вести - й нарешті довести!

ДРУЗІ!

Розпочинається весняна стадія розіграшу футбольних європейських кубків. Цілих три українські команди представлені цього року в Лізі Чемпіонів та Лізі Європи: донецький "Шахтар" у ЛЧ, київське "Динамо" і харківський "Металіст" у ЛЄ. Серед наших дописувачів безперечно є і шанувальники найпопулярнішої у світі гри. Тож пропоную відгукнутись на цю подію - адже вона символізує, крім усього, ще й наближення весни! А на весну поетичні пристрасті зазвичай активізуються:

Це ще зовсім не кінець!
Не пусті ще чаші!
Київ, Харків і Донецьк -
Три столиці наші

Свій важкий продовжать шлях
У Стамбулі й Римі
Щоб здобути на полях
Славу Україні!

ТОЖ - СЛАВА УКРАЇНІ! І ВСІ - ДО ТЕЛЕВІЗОРІВ!

КОРУПЦІЮ - ГЕТЬ!

Саме такою була одностайна реакція всіх наших дописувачів на попереднє завдання. Почати цитування хочеться з карбованих рядків Cali Kusu, в яких ніби зібрана квінтесенція колективного погляду наших читачів на цю проблему:

Урядовий уповноважений
Був цинічно й жорстоко зневажений
А питання антикорупції
Будуть там, де і Конституція

Може сказано й не дуже оптмістично, проте вичерпно і тверезо. Тим часом пан Валеріан Тарасенко продовжує у своєму вірші песимістичний погляд на корупцію, висловлений попереднім доповідачем:

Щось не виходить з нею двобою,
Треба боротись самим із собою
Жити без дані? Боже прости!
Треба ще довго до цього рости.

Шановна Лариса Островська пропонує свій, дещо відмінний і більш опитимістичний погляд на проблему:

Навіщо нам уповноважений,
якщо у нас є ПРЕЗИДЕНТ?!
Керовані мудро й уважно,
корупцію знищим в момент!
ВІН САМ особисто очолив
БЮРО і вже рветься на герць
з корупцією, хай же їй грець!
Рішучий й високочолий,
найчесніший наш Президент...
Стережись, і чиновник, і мент!

Ще під іншим кутом дивиться на корупцію шановний Лесик Короткий:

Дивним чином
«корупціонери»
римується із «мільйонери»
і навіть із «мільярдери»,-
джентльмени, дони і гери,-
їх до х..востика у владі:
Лиш плюнь – попадеш!
Ми б плювати і раді
Та то такий треш!
Відвернешся, зітхнеш,
прошепочеш:"От, гади!"

І нарешті Лулу Лопес знаходить причину подякувати владі:

Підказує дедукція:
в країні є корупція!
а був уповноважений,
чи вже тепер нема,-
різниці - ну ніякої!
тож владі щиро дякуєм -
відвертіша вона!

А ми в свою чергу дякуємо усім вам!